Шиншилу водою купати не можна. Взагалі. Це перше, що варто засвоїти власнику цього звірка, бо саме на цьому пункті багато новачків роблять фатальну помилку. Густе хутро шиншили (а густина там — до 80 волосків з одного фолікула, для порівняння в людини з одного росте один) просто не встигає висохнути природним шляхом. Волога залишається біля шкіри, там заводиться грибок, і тварина може захворіти на дерматит або застудитись до смерті буквально за кілька днів.
Замість води шиншили купаються в піску. Так, звучить дивно для тих, хто звик до котів чи собак, але для гризунів пустельного походження це природний спосіб догляду за шерстю.
Чому пісочні ванни, а не вода
Шиншили родом з Анд, з посушливих гірських районів Чилі. Там дощі — рідкість, а от вулканічний дрібний пісок є всюди. За мільйони років еволюції ці звірята пристосувались очищати хутро саме таким способом: качаються в піску, він вбирає надлишок шкірного жиру, бруд і зайву вологу, а потім просто випадає з шерсті при обтрушуванні.
Якщо спробувати помити шиншилу водою навіть теплою і акуратно — результат буде протилежний очікуваному. Шерсть зваляється, стане важкою, почне неприємно пахнути через застій вологи в підшерсті. У гіршому випадку — грибкові захворювання шкіри, які лікуються довго і не завжди успішно.
Є винятки, коли вода все ж застосовується, але це вже не купання в звичному розумінні, а точкова гігієнічна процедура — про це нижче.
Скільки разів на тиждень робити пісочні ванни
Оптимальна частота — 2-3 рази на тиждень. Деякі власники ставлять ванночку з піском постійно в клітці, і тварина сама вирішує, коли їй потрібно покупатись. Такий підхід теж працює, шиншили не зловживають цією процедурою і купаються рівно стільки, скільки їм потрібно фізіологічно.
Якщо ванночка стоїть постійно — раз на тиждень міняйте пісок повністю, бо він накопичує жир і бруд і перестає виконувати свою функцію.
Якщо ж ви даєте ванночку тільки на певний час (наприклад, 15-20 хвилин увечері), то трьох разів на тиждень цілком достатньо. Занадто часте купання теж шкідливе — шкіра пересушується, з’являється лущення, шерсть стає ламкою.
Молодим шиншилятам до двох місяців ванни дають рідше, десь раз на тиждень, і під наглядом — малеча може захопитися грою в піску і випадково його наковтатися.
Який пісок підходить
Звичайний річковий чи кар’єрний пісок з вулиці категорично не годиться. Він містить бактерії, паразитів, гострі частинки, які травмують шкіру і очі тварини.
Для шиншил продається спеціальний пісок — зазвичай це подрібнена вулканічна порода або суміш пемзи з тальком. У зоомагазинах він так і називається — “пісок для купання шиншил” або “chinchilla dust”. Він дуже дрібний, майже як пудра, і саме ця дрібність дає ефект глибокого очищення шерсті.
Кілька практичних нюансів по вибору:
- пісок повинен бути без ароматизаторів і барвників — деякі бюджетні варіанти пахнуть лавандою чи ще чимось, а це може подразнювати дихальні шляхи звірка;
- краще брати перевірені бренди, навіть якщо вони дорожчі — дешевий аналог часто містить забагато тальку, який пересушує шкіру;
- пісок можна використовувати повторно кілька разів, просіюючи його через дрібне сито від грудочок і шерсті, поки він не почне явно забруднюватися.
Деякі власники намагаються економити і використовують кукурудзяний наповнювач для котячих туалетів чи щось подібне. Це не варіант — консистенція зовсім інша, ефекту очищення не буде, а якщо тварина його з’їсть — можуть виникнути проблеми з травленням.
Як облаштувати купання правильно
Береться ємність — скляна або пластикова, досить простора, щоб шиншила могла в ній перевернутись і покачатись. Мінімальний розмір приблизно 20х20х15 см, хоча чим більше — тим краще, звірку є де розвернутись.
Пісок насипається шаром 5-7 см. Занадто тонкий шар не дасть ефекту, тварина просто буде дряпати дно ємності.
Ставити ванночку краще ввечері, коли шиншила активна — ці звірята нічні, вдень вони переважно сплять. Залишати ванночку на всю ніч не рекомендується навіть тим, хто практикує постійний доступ до піску — краще прибирати її через 20-30 хвилин після активного купання, інакше пісок стає імпровізованим туалетом.
Розташовувати ємність варто подалі від годівниці та поїлки, щоб пісок туди не потрапляв і не забруднював їжу чи воду.
Що робити, якщо шиншила намокла
Іноді трапляється так, що звірок випадково намокає — перекинув поїлку, вискочив з клітки і потрапив під дощ під час прогулянки, чи господар необережно облив його водою. У такій ситуації панікувати не треба, але діяти потрібно швидко.
Перше — не сушити феном на гарячому режимі, це може викликати опік шкіри через дуже щільне хутро, тепло не встигає розсіюватись. Можна використовувати фен на найслабшому і найхолоднішому режимі, тримаючи його на відстані 30-40 см.
Друге і найдієвіше — одразу дати шиншилі пісочну ванну. Пісок чудово вбирає вологу і допомагає висушити шерсть природним чином набагато швидше, ніж просто чекати.
Третє — тримати тварину в теплому приміщенні без протягів, поки шерсть повністю не висохне. Це може зайняти кілька годин, залежно від того, наскільки сильно вона намокла.
Якщо мова про купання лап через забруднення (наприклад, тварина наступила в щось липке), можна протерти саме забруднену ділянку вологою серветкою без спирту і ароматизаторів, а потім насухо витерти. Повне занурення у воду в будь-якому випадку виключено.
Ознаки того, що з хутром щось не так
Іноді власники плутають нормальну поведінку з проблемою, або навпаки — пропускають реальні тривожні симптоми.
Нормально, коли шиншила активно качається в піску, чхає при цьому (пісок потрапляє в ніс), струшується після ванни, розкидаючи пісок по всій кімнаті — так, це неминучий побічний ефект утримання цих тварин.
А ось на що варто звернути увагу і, можливо, звернутись до ветеринара:
- шерсть виглядає масною або злипається навіть після регулярних пісочних ванн;
- з’явився неприємний запах від хутра;
- на шкірі помітні почервоніння, лущення чи залисини;
- тварина активно вичісується або гризе себе в одному місці більше звичайного.
Такі симптоми можуть свідчити про грибкове ураження, паразитів або алергічну реакцію на конкретний вид піску — тоді варто спробувати змінити виробника наповнювача і показати звірка спеціалісту.
—
Головне, що варто запам’ятати: вода для шиншили — це не гігієна, а ризик. Природа подбала про цих звірків по-своєму, дала їм інструмент у вигляді дрібного вулканічного піску, і людині залишається тільки регулярно забезпечувати доступ до нього — двічі-тричі на тиждень цілком достатньо для здорового і доглянутого хутра. Якщо дотримуватись цього простого правила, шиншила залишиться охайною, а шерсть завжди буде м’якою і густою, якою вона й повинна бути у здорової тварини.
