Собака раптом почала чухатись частіше звичайного, або ви помітили дивну пляму на шкірі під шерстю — перше, про що варто подумати, це паразити. Не завжди йдеться про блох, які видно неозброєним оком. Часто паразити ховаються глибше, і власник помічає проблему тільки тоді, коли вона вже добряче розвинулась.
Зовнішні ознаки паразитарної інвазії у собак можуть бути дуже різними — від легкого свербежу до випадіння шерсті цілими клаптями. Розберемось, на що дивитись і коли бити на сполох.
Свербіж і поведінка собаки
Перше, що впадає в очі — собака починає чухатись, кусати себе за боки, треться об меблі чи килим. Якщо це трапляється зрідка — можливо, просто якась подразнена ділянка шкіри. Але коли свербіж стає постійним, і пес буквально не може всидіти на місці — це вже привід придивитись уважніше.
Зверніть увагу на такі моменти:
- собака часто кусає лапи або задню частину тіла;
- треться задом по підлозі (так звана «їзда на санчатах»);
- вилизує одне й те саме місце до почервоніння;
- стає нервовою, погано спить вночі через свербіж.
Їзда на попі підлогою, до речі, найчастіше вказує не стільки на блох, скільки на проблеми з анальними залозами або на глистяну інвазію — глисти можуть викликати подразнення саме в цій зоні.
Шерсть та шкіра — головні індикатори
Шерсть собаки чесно розповідає про стан здоров’я тварини. Тьмяна, ламка, з проплішинами — сигнал, що щось не так.
Блохи. Найпростіше перевірити наявність бліх — розчесати шерсть проти росту на світлому фоні (аркуш паперу підійде ідеально). Якщо випадають чорні крупинки, схожі на перець, і при змочуванні водою вони стають червонувато-коричневими — це блохові екскременти, продукт переробки крові. Самих бліх помітити складніше, вони швидкі й ховаються біля основи хвоста, на животі, за вухами.
Кліщі. На відміну від бліх, кліщ зазвичай один і сидить на місці — присмоктався і не рухається, поки не насмокчеться крові. Виглядає як невелика горошина, часто сірувато-коричнева. Улюблені місця кліщів — вуха, шия, пахви, міжпальцевий простір. Після прогулянки в лісі чи високій траві варто оглянути пса буквально руками, промацуючи шкіру.
Короста (демодекоз, саркоптоз). Тут картина інша — облисіння, почервоніння шкіри, лусочки, іноді неприємний запах. Демодекозний кліщ мешкає у волосяних фолікулах, і його присутність часто проявляється спочатку на морді, навколо очей, на лапах. Шкіра стає товстою, зморшкуватою, з характерним “слоновим” виглядом при запущеній формі.
Стан шерстяного покриву в цілому
Якщо пес виглядає так, ніби линяє цілий рік без перерви, шерсть тьмяна і суха на дотик — паразити можуть бути причиною. Глисти, наприклад, забирають поживні речовини з організму, і шерсть перестає отримувати необхідні вітаміни. Результат — собака ніби постаріла на кілька років за кілька тижнів.
Помітили, що шерсть вилазить клаптями, а не поступово? Це вже серйозніше. Такий симптом часто супроводжує саркоптоз чи важку алергічну реакцію на укуси паразитів (блошиний алергічний дерматит — доволі поширена штука, до речі, навіть кілька укусів можуть викликати сильну реакцію у чутливих собак).
Стан живота і загальний вигляд тіла
У цуценят паразитарна інвазія часто видно неозброєним оком — здутий, ніби надутий живіт при загальній худорлявості. Виглядає це майже комічно, якби не було так небезпечно: тонкі лапки, ребра проступають, а живіт круглий, мов барабан. Це класична картина при зараженні аскаридами.
У дорослих собак таке буває рідше, але зустрічається при масивній інвазії. Також варто звернути увагу на:
- тьмяність слизових оболонок (ясна, повіки);
- блідість слизових — ознака анемії, яку можуть спричиняти паразити, що харчуються кров’ю (наприклад, анкілостоми);
- загальну втрату ваги при нормальному чи навіть підвищеному апетиті.
Останній пункт особливо показовий. Собака їсть добре, навіть більше звичайного, а вагу не набирає чи навіть худне. Паразити просто з’їдають те, що мало би йти на користь тварині.
Ознаки навколо анальної зони
Тут теж є на що звернути увагу, і ця тема не дуже приємна, але важлива. Іноді власники помічають маленькі білі рухливі частинки в калі собаки чи біля анального отвору — схожі на рисові зернята. Це сегменти стрічкових червів (наприклад, огірковий ціп’як). Вони можуть навіть рухатись самостійно якийсь час після виходу з організму.
Також варто перевіряти шерсть навколо хвоста — там можуть залишатись частинки, схожі на висохлий рис чи насіння кунжуту.
Дихальні прояви та кашель
Не всі паразити оселяються в кишківнику чи на шкірі. Серцевий черв (дирофіляріоз) вражає серце і легені, і одна з перших зовнішніх ознак — кашель, задишка при звичайному навантаженні, швидка втомлюваність. Пес, який раніше залюбки бігав годинами, раптом видихається після п’яти хвилин гри.
Це серйозна тема, особливо в регіонах, де є комарі-переносники (а це практично вся територія України в теплу пору року). Профілактика тут важливіша за лікування, бо саме лікування дуже складне і дороге.
Що робити, якщо помітили ознаки
Найперше — не панікувати і не займатись самолікуванням навмання. Різні паразити потребують різних препаратів, і те, що допомагає проти бліх, абсолютно марне проти глистів чи демодекозного кліща.
Розумний підхід такий:
- при підозрі на бліх чи кліщів — оглянути шерсть, за потреби звернутись до ветеринара для підбору препарату;
- при підозрі на глистяну інвазію — здати аналіз калу, це недорого і дає точну відповідь, які саме паразити присутні;
- при шкірних ураженнях (лисі плями, лущення) — обов’язково до ветеринара, бо демодекоз і саркоптоз діагностуються мікроскопічно, зовні можна лише запідозрити;
- при кашлі чи задишці — теж до лікаря, тут може знадобитись аналіз крові на дирофіляріоз.
Профілактика, як завжди, дешевша і простіша за лікування. Регулярна обробка від зовнішніх паразитів (краплі на холку, спреї, нашийники), планова дегельмінтизація раз на три-чотири місяці — і більшість проблем просто не виникає.
Собака не може розповісти, що її турбує, тому уважність власника — це фактично єдиний спосіб вчасно помітити біду. Іноді досить просто провести рукою по шерсті, заглянути у вуха, перевірити живіт при масажі — і проблема виявляється на ранній стадії, коли лікування ще просте і швидке.
