zoolike.com.ua

Коти

Як песик і кошеня мили підлогу

5 хв читання

Як песик і кошеня мили підлогу

Ця історія – класична дитяча казка Володимира Сутєєва про цуценя і кошеня. Вони посварилися через те, хто краще вимив підлогу, а потім зрозуміли, що працювати разом виходить набагато швидше. Текст читають дітям як приклад того, що сварка через дрібницю не варта зіпсованого настрою, а дружба перевіряється саме у спільній справі.

Якщо коротко: песик і кошеня в казці кожен мили свою половину підлоги. Посварилися через те, чия половина чистіша, облили одне одного водою і в результаті обоє стали брудними. Помирилися вони тільки тоді, коли почали прибирати разом, а не змагатися. Мораль проста: спільна робота краща за суперечку про те, хто кращий.

Сутєєв писав короткі історії для дітей дошкільного віку, і ця – одна з найпростіших за сюжетом. Дитина легко стежить за діями: один миє, другий миє, обидва сваряться, обидва обливаються, обидва миряться. Читати її варто дітям від трьох років, коли вони вже розуміють поняття «посварилися» і «помирилися» і можуть переказати простий сюжет своїми словами.

Текст не підходить для дітей, які бояться води чи нещодавно пережили конфлікт із домашньою твариною через миття чи купання: асоціація може вийти негативною. У такому разі краще почекати кілька тижнів або обрати іншу історію про дружбу без сцен із водою.

Чи можна повторити сюжет із реальним цуценям і кошеням

Батьки часто питають, чи варто влаштувати для дитини щось схоже наяву: посадити цуценя і кошеня поруч і дати їм «помити підлогу» разом із дитиною. Ідея робоча, але тільки як гра з ганчірками й мискою води, а не буквальне повторення казки. Справжні тварини підлогу не миють, зате можуть із задоволенням брати участь у грі з хлюпанням води, якщо вона коротка і контрольована дорослим.

Братися за таку гру варто лише за кількох умов. Тварини вже знайомі одна з одною і не конфліктують, обом більше двох-трьох місяців. Жодна з них не боїться води чи вологої ганчірки. Якщо кошеня ще зовсім маленьке і тільки звикає до лотка з перших днів у домі, йому варто дати спокій ще на кілька тижнів: зайве хвилювання заважає адаптації.

Що підготувати перед грою

Ганчірки, миска з водою та рушники підготовлені для гри на підлозі

Перш ніж влаштовувати дітям і тваринам спільне «прибирання», варто зібрати все заздалегідь, щоб гра не перетворилася на хаос. Знадобиться не так багато:

  • дві м’які ганчірки або старі рушники, які не шкода намочити;
  • неглибока миска з теплою водою, щоб тварина випадково не промокла з головою;
  • старі рушники для витирання лап і рук одразу після гри;
  • рівна нековзка поверхня, бажано кахель або лінолеум, а не дерев’яна підлога, яка темніє від вологи;
  • ласощі для обох тварин, щоб гра асоціювалася з чимось приємним.

Якщо кошеня взагалі не любить воду навіть у вигляді вологої ганчірки поруч, краще замінити гру на суху версію. Дайте йому паперовий комок, яким воно буде «возити» по підлозі, поки цуценя тягає ганчірку.

Як провести гру покроково

Дитина показує тваринам казку перед грою з ганчірками на підлозі

Нижче – порядок дій для батьків, які хочуть влаштувати дитині щось схоже на сюжет казки з участю реальних тварин, без ризику для їхнього здоров’я чи настрою.

  1. Прочитайте дитині казку заздалегідь, щоб вона розуміла сюжет і знала, чого очікувати від гри.
  2. Розкладіть ганчірки на підлозі в різних кінцях кімнати, щоб у кожної тварини була своя «територія».
  3. Покличте цуценя і кошеня по черзі, даючи ласощі за те, що вони підходять до своєї ганчірки.
  4. Дозвольте тваринам кілька хвилин гратися з ганчірками без втручання – тягати, нюхати, лапати.
  5. Стежте, щоб жодна з тварин не намокла сильніше, ніж злегка: якщо шерсть мокра наскрізь, гру варто завершити.
  6. Закінчіть гру спільним витиранням лап рушником і ласощами для обох – це імітує «примирення» з казки.

Після гри перевірте лапи й живіт тварин: волога шерсть довго сохне і може викликати подразнення шкіри, особливо в кошенят із тонкою шерстю.

Якщо щось пішло не так

Кошеня тікає від мокрої ганчірки під час гри в кімнаті

Інколи гра розвивається не за планом, і батьки губляться, що робити далі. Нижче – найчастіші ситуації та як на них реагувати.

Якщо кошеня зашипіло і втекло з кімнати, щойно побачило ганчірку з водою, це означає, що гру почали занадто швидко, без поступового знайомства з мокрою тканиною. Варто зупинити заняття на цей день і повернутися до нього за тиждень, почавши із сухої ганчірки без води взагалі.

Якщо цуценя почало гарчати на кошеня через спільну ганчірку, це звичайна конкуренція за предмет, а не агресія. Досить розвести тварин по різних кутках кімнати з окремими ганчірками: спільна власність для молодих тварин рідко працює без конфлікту.

Якщо кошеня після гри почало частіше чухатися або труситися головою, можливо, вода потрапила у вуха. У такому разі варто витерти вуха сухою ватою і спостерігати добу: якщо почервоніння чи запах не з’являються, приводу для тривоги немає.

Буває і так, що дитина засмучується, бо реальні тварини не «миють підлогу», як у книжці, а просто бавляться. Тут варто пояснити різницю між казкою і реальністю: тварини вчаться дружити через гру, а не через роботу, і це так само цінно.

Чек-лист перед грою-наслідуванням казки

Перед тим як влаштовувати дитині й тваринам гру за мотивами казки, перевірте кілька пунктів:

  • цуценя і кошеня вже знайомі одне з одним щонайменше кілька тижнів і не проявляють агресії;
  • обидві тварини здорові, без ран чи подразнень на шкірі, куди може потрапити вода;
  • у кімнаті нековзка підлога і немає дротів чи крихких предметів поруч;
  • поруч є сухі рушники для швидкого витирання лап і шерсті;
  • дорослий весь час стежить за грою і готовий зупинити її за перших ознак стресу;
  • після гри заплановано тиху паузу для тварин, щоб вони відпочили від емоцій.

Якщо хоча б один пункт не виконується, краще відкласти гру і обмежитися читанням казки без практичної частини. Сама історія вже дає дитині потрібний урок про дружбу і спільну працю.

Казка «Як песик і кошеня мили підлогу» – коротка історія про те, що суперництво рідко приносить користь, а спільна робота розв’язує конфлікт швидше за сварку. Читати її варто дітям від трьох років, а повторювати сюжет із реальними тваринами, тільки якщо цуценя і кошеня вже дружать, здорові і не бояться води. Якщо щось із цього не виконується, досить обмежитися текстом казки: виховний ефект від нього не менший, ніж від практичної гри.