Намордник — це не покарання і не приниження для пса, хоч багато власників досі так вважають. Це звичайний аксесуар безпеки, як ремінь у машині. Питання лише в тому, як підібрати його правильно, щоб собаці було зручно дихати, пити воду і навіть гарчати на набридливого сусідського кота через паркан.
Помилка при виборі намордника — це або натерті мозолі на морді, або пес, який його зриває за п’ять хвилин. Обидва варіанти однаково погані.
Навіщо взагалі потрібен намордник
У громадському транспорті, ветклініці, на виставці чи просто в парку з великою кількістю дітей — скрізь можуть знадобитися ці докази вихованості пса. У багатьох містах України для собак певних порід намордник у публічних місцях — законодавча вимога, а не примха власника.
Є ще один момент, про який мало хто думає: намордник рятує від того, щоб пес підібрав з землі отруту, кістку з гострими краями чи щось зіпсоване. Особливо це актуально навесні, коли на вулицях з’являється всяка гидота після танення снігу.
Types намордників: у чому різниця
Перш ніж говорити про породи, варто розібратися, які взагалі бувають конструкції.
Глухий (тканинний або шкіряний петельний) — щільно обхоплює морду, пес не може відкрити пащу. Підходить для короткочасного використання, наприклад у ветклініці під час болючої процедури. Для довгих прогулянок не годиться — собака не зможе дихати повноцінно і точно не поп’є води.
Сітчастий намордник — легкий, з дрібними отворами, схожий на кошик з тканини. Компроміс між захистом і комфортом, але у спеку в ньому собаці буде важко.
Каркасний (кошик) — найпопулярніший варіант. Виготовляється з пластику, метал або силікону, дозволяє псу вільно дихати, гавкати, пити і навіть брати ласощі через отвори. Саме такий намордник рекомендують кінологи для повсякденного носіння.
Намордник-петля (на кшталт того, що з мотузки) — швидка фіксація без повного захисту, більше для контролю пса, ніж для запобігання укусам. Використовується ситуативно, наприклад коли треба на секунду стримати агресію.
Як зняти мірки правильно
Тут головне не полінуватися і виміряти собаку, а не орієнтуватися “на око” за таблицею розмірів на сайті магазину. Кожна порода — це своя історія, навіть у межах однієї вагової категорії морди можуть відрізнятися кардинально.
Потрібні три виміри:
- Обхват морди в найширшому місці (зазвичай трохи нижче очей).
- Довжина морди від основи до кінчика носа.
- Обхват шиї, якщо намордник кріпиться на ремінцях за вухами.
Додайте пару сантиметрів запасу на обхваті морди — пес має мати можливість трохи відкрити пащу, щоб дихати і охолоджуватися язиком.
Особливості вибору за формою морди
Тут якраз і криється вся суть — універсального намордника не існує, тому що анатомія собак відрізняється кардинально.
Довгомордi породи (доліхоцефали)
Хаскі, колі, доберман, борзі, вівчарки — у них витягнута морда, тому їм підходить майже будь-яка конструкція, крім хіба що зовсім коротких. Найкраще брати каркасний намордник конічної форми, який повторює природні лінії морди. Для хаскі та маламутів варто звернути увагу на модель з додатковою вентиляцією — ці породи люблять активність і швидко перегріваються навіть узимку.
Короткомордi породи (брахіцефали)
Мопси, боксери, бульдоги, пекінеси — окрема історія і найскладніший випадок. У них і так проблеми з диханням через будову черепа, а стандартний конічний намордник просто не налізе на приплюснуту морду. Тут потрібні спеціальні моделі — короткі, широкі, з максимальною вентиляцією. Часто такі намордники виготовляють на замовлення або підбирають індивідуально в спеціалізованих магазинах.
Якщо у вас французький бульдог чи мопс — краще одразу йти в зоомагазин з живим песиком, а не замовляти онлайн за розмірною таблицею. Помилка в пару міліметрів для такої породи може обернутися тим, що пес взагалі не зможе дихати нормально.
Середньомордi породи (мезоцефали)
Лабрадори, ретривери, вівчарки середнього типу, більшість дворняг — тут найпростіше, підходить класичний каркасний намордник стандартної форми. Головне — не помилитися з розміром за обхватом.
Розмір собаки: не тільки вага, а й характер
Виробники зазвичай ділять намордники на розміри S, M, L, XL — орієнтуючись на вагу і породу. Але вага — не єдиний критерій.
Для дрібних порід (чихуахуа, йоркширський тер’єр, той-тер’єр) намордники потрібні рідше — законодавство зазвичай не вимагає їх для собак вагою до 5-7 кг. Але якщо пес агресивний або нервово реагує на інших тварин у транспорті, легкий сітчастий намордник маленького розміру не завадить.
Середні породи (кокер-спанієль, бігль, шелті) — тут вже варто орієнтуватися на активність собаки. Мисливські породи типу біглів часто мають звичку хапати все підряд з землі під час прогулянки, тому каркасний намордник для них — практично must-have.
Великі та потенційно небезпечні породи (німецька вівчарка, ротвейлер, кавказька вівчарка, американський стаффордширський тер’єр) — тут намордник не просто рекомендація, а часто пряма вимога закону при вигулі в громадських місцях. Обирайте міцний каркасний варіант з якісною фурнітурою, бажано металевою, а не пластиковою застібкою, яка може зламатися при сильному натягу.
Матеріал: пластик, шкіра, силікон чи метал
Пластикові каркасні намордники — найпоширеніший варіант, легкі, доступні за ціною, підходять для щоденного використання. Мінус — на морозі стають крихкими, а собаки з потужними щелепами (мастифи, кане-корсо) іноді можуть їх прогризти.
Металеві намордники — витримують серйозне навантаження, підходять для великих і сильних порід з потужними щелепами. З мінусів — важчі, можуть натирати шкіру, взимку сильно охолоджуються.
Шкіряні глухі намордники — переважно для короткочасного використання, у вітеринарії чи на грумінгу. Для активних прогулянок не варіант.
Силіконові намордники — гнучкі, м’які, добре підходять для короткомордих порід, легко миються. Але менш довговічні порівняно з пластиком чи металом.
Кілька практичних порад наостанок
Перед покупкою обов’язково приміряйте намордник на живій собаці, навіть якщо купуєте онлайн — тоді краще брати з можливістю повернення. Собака має спокійно відкривати пащу хоча б на пару сантиметрів, вільно дихати і не мати натертостей за кілька хвилин носіння.
Привчати до намордника краще поступово, з ласощами — спочатку просто показати, дати понюхати, потім одягати на кілька секунд, поступово збільшуючи час. Різко нацуплений намордник викличе у пса стрес і асоціацію “намордник = щось погане”, а це ускладнить подальше використання.
І ще один момент — раз на кілька місяців перевіряйте, чи не виріс пес (актуально для цуценят) і чи не розтягнулися ремінці кріплення. Намордник, який був ідеальним півроку тому, може вже не підходити.
Правильно підібраний намордник — це не про обмеження свободи собаки, а про безпеку і для неї, і для оточуючих. Витратьте час на підбір моделі під конкретну породу і форму морди — і пес забуде про дискомфорт вже за кілька прогулянок.
